Розвиток критичного мислення на уроках хімії (продовження)

Мотивуючи учнів, учитель говорить:

Що може бути спільного між різнобарвним запашним букетом квітів і шматком кам’яного вугілля? Що спільного між корисними копалинами і загадковим вмістом пляшечок, що розставлені на поличках аптечних шаф?

Спільного, звичайно, мало! І довго довелося б шукати дивака, який би вирішив подарувати своїй коханій вугілля замість парфумів. Не знайшлося б, мабуть, і лікаря, який би лікував своїх пацієнтів не ліками, а звичайною нафтою. Однак і чорний шматок кам’яного вугілля, що тьмяно виблискує на сонці, і діаманти, і квіти, і нафта, і всі живі організми – містять Карбон, без якого неможливе існування людей, тварин, рослин та багатьох-багатьох речей.

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення групи неметалів, розміщених у головній підгрупі ІV групи. Давайте ж ближче познайомимося із найважливішими неметалами цієї підгрупи, розміщеними поряд,  – Карбоном і Силіцієм. Перший – основа живої, другий – основа неживої природи.

Далі він представляє тему і очікувані результати уроку.

ІІ. Основна частина(Осмислення)

Вчитель в ході бесіди, спираючись на відому з попередніх уроків інформацію, опрацьовує такі питання нового матеріалу:

-         положення Карбону і Силіцію в періодичній системі елементів Д.І. Менделєєва;

-         електронна будова атомів у не збудженому та збудженому станах;

-         можливі валентності;

-         можливі ступені окиснення.

Учні під час бесіди заповнюють запропоновану вчителем порівняльну таблицю, виконуючи такі завдання.

-         Охарактеризуйте положення Карбону і Силіцію у Періодичній системі.

-         Розмістіть зовнішні електрони атомів Карбону і Силіцію  по орбіталях.

-         Запишіть електронні формули Карбону і Силіцію у звичайному та збудженому стані атома.

-         Визначте можливі валентності цих елементів.

-         Визначте можливі ступені окиснення цих елементів.

Характеристика хімічних елементів  С і Si

Карбон С	Силіцій Si
Електронна будова атомів
Можливі валентності
Можливі ступені окиснення
Поширення у природі

        

         Учні разом з учителем працюють протягом 10 хвилин. Заповнюють усі графи, крім останньої («Поширення в природі»).

Заповнена таблиця може виглядати так.

Характеристика хімічних елементів  С і Si

Карбон С	Силіцій Si
Належать до головної підгрупи  IV групи періодичної системи елементів                            Другий період                                                       Третій період
Електронна будова атомів
звичайний стан атома  6С  1S22S22P2 ↓↑ ↑ ↑         n=2          2S         2P збуджений стан атома  С*   1S22S12P3 ↑ ↑ ↑ ↑         n=2          2S         2P	звичайний стан атома 14Si 1S22S22P63S23P2 ↓↑ ↑ ↑      n=3               3S         3P збуджений стан атома   Si*  1S22S22P63S23P2 ↑ ↑ ↑ ↑      n=3               3S         3P
Можливі валентності
ІІ в не збудженому стані, IV – в збудженому стані
Поширення у природі

Далі учитель пропонує учням об’єднатися у групи по четверо, і, самостійно працюючи з підручником, ознайомитися з характеристикою  алотропних видозмін Карбону та Силіцію та знайти, яку точку зору відстоює автор,  щодо їх будови та обумовлених будовою властивостей  у тексті §; які докази наводить автор підручника для обґрунтування наукової точки зору стосовно відповідності будови та властивостей сполук.

Кожна група  отримує окремий фрагмент тексту: І - Алмаз, ІІ- Графіт, ІІІ- Карбін і фулерени, ІV -  Вуглецеві матеріали,  V – Силіцій. На опрацювання фрагментів відводиться  3 хвилини.  

З метою закріплення нового матеріалу вчитель залучає учнів до спілкування за технологією «Два - чотири – всі разом»: учні спочатку обговорюють знайдені аргументи та їх доводи у парах, потім об’єднуються для пошуку спільної думки у четвірки. Такий вид діяльності триває не більше 3  хвилин.

 Згодом клас переходить до колективного обговорення. 

Представники кожної  із четвірок називають аргументи, знайдені у фрагментах  тексту,  та їх доводи, презентують, їх класу, пояснюючи, чому саме ці доводи вони  вважають переконливими. Вчитель виступає фасилітатором та координує роботу класу. На презентацію відводиться 7 хвилин.

Після обговорення  учні заповнюють останню графу порівняльної таблиці, яка може виглядати так.

Поширення у природі
13 місце серед усіх елементів: 0,087% літосфери У вільномі стані – вугілля, алмаз, сажа, кокс, деревне вугілля, карбін, фулерен В поєднанні з H, N, O є основою живої природи	2 місце за вмістом в літосфері: 26,6% В природі – лише у вигляді сполук: оксидів (пісок, гірський кришталь, кремінь, опал, агат, аметист та ін.) та силікатів (азбест, тальк, польовий шпат, каолін, слюда)

Далі вчитель проводіть кілька демонстрацій (5 хвилин).

1. Вчитель демонструє фільтрування води, забарвленої будь-яким барвником (у нашому випадку – метилоранжем), через скляну колонку, заповнену подрібненим деревним, або активованим вугіллям. У склянці під колонкою збирається прозорий безбарвний фільтрат.

Вчитель пропонує учням знайти визначення поняття «адсорбція» на с.88 підручника та сформулювати його. Він наголошує на тому, що деякі речовини можуть адсорбувати не тільки з розчинів, але й з газів. Саме це явище обумовлює використання протигазу для захисту від отруйних газів.

2. Вчитель демонструє поглинання нітроген (ІV) оксиду деревним вугіллям, засипаючи невелику кількість подрібненого вугілля у колбу, заздалегідь заповнену нітроген (ІV) оксидом. Буре забарвлення газу у колбі поступово зникає.

В ході бесіди учитель разом з учнями намагається знайти пояснення явищу адсорбції:

- Чому зникає забарвлення розчину? Газу?

- Чи всі речовини можуть бути адсорбентами? Від чого це залежить?

- Як можна використати це явище?

Вчитель дає можливість учням зрозуміти, що наявних у них знань про адсорбцію поки що недостатньо, тому пропонує знайти інформацію, яка була б корисною для кращого розуміння цього явища та представити її на наступному уроці.

 ІІІ. Підсумкова частина (Рефлексія)

         Учитель запрошує учнів заповнити аркуш самооцінки за допомогою смайликів

Критерії оцінки
Я можу характеризувати місце розташування Карбону та Силіцію в Періодичній системі    Д.І. Менделєєва
Я знаю, що спільного та відмінного у будові їх атомів;
Я можу пояснити залежність фізичних та хімічних властивостей алотропних модифікацій Карбону від їх будови;
Я можу характеризувати   поширення Силіцію у природі та давати оцінку його застосуванню
Я зрозумів(ла) поняття «адсорбція» та «адсорбенти»
Я хочу дізнатись про адсорбцію та використання адсорбентів більше
Я вмію шукати аргументи у тексті та знаходити доводи

Техніка «Займи позицію»

Наприкінці уроку вчитель запитує:

-         Що нового ви дізналися на уроці?

-         Що здалося дуже складним? Як вирішити цю проблему?

-         Яка інформація, отримана на уроці, є важливою для майбутнього життя?

Учні дають відповіді за технікою «Займи позицію»

Домашнє  завдання

1.     Опрацювати §, виконати вправи.

2.     Підготувати цікаву інформацію про явище адсорбції та галузі її застосування (усне повідомлення, буклет, листівка, презентація).

Додаток

Алотропія Карбону і Силіцію

У природі зустрічаються три алотропні форми Карбону: алмаз, графіт і карбін. Основними й добре вивченими алотропами  Карбону є алмаз і графіт.

Алмаз (від грец. adamas — непохитний, твердий) — кристалічна речовина, тугоплавка, хімічно малоактивна, діелектрик, практично не проводить електричного струму. Кристалічні ґратки атомні (мал. 10.). Зустрічаються кристали безбарвні або забарвлені у жовтий, коричневий, рожево-бузковий, зелений, голубий, синій і чорний колір. Кристали можуть бути прозорі і непрозорі, для них характерний сильний блиск.

У кристалі алмазу кожний атом Карбону з'єднується міцними ковалентними зв'язками з чотирма сусідніми атомами. Такою будовою кристалів пояснюється виключна твердість алмазу. Він найтвердіший з усіх відомих речовин. Завдяки твердості алмаз широко використовується для свердління твердих порід, виготовлення шліфувальних дисків, різців, свердел, різання скла тощо. Для цього застосовують технічні алмази, тобто такі, що містять різні домішки.

Чисті алмази — безбарвні прозорі кристали, їх гранують, шліфують (алмазним порошком) і виготовляють з них діаманти. Прозорі алмази красивого синього, зеленого, червонуватого кольору надто рідкісні й оцінюються дуже високо. Чим більше граней має кристал, тим краще він «грає». Маса діамантів вимірюється каратами (1 карат = 0,2 г).

Найбільший з будь-коли знайдених на Землі алмазів — це алмаз «Куллінан». Його знайшли у 1905 р. Назву він здобув від імені одного із володарів. До огранювання його розмір був з жіночий кулак і маса 3106 каратів, тобто 621 г. Під час обробки алмаз розкололи за напрямом тріщин, що були у ньому, і вирізали 105 діамантів. Найбільший серед них назвали «Зоряна Африка». Він має форму краплі і масу 530 каратів.

Цікаво, що серед індійських алмазів є славнозвісний «Шах» масою 89 каратів, яким перський уряд, щоб «уласкавити білого царя», розплатився за кров відомого російського дипломата і видатного письменника О. С. Грибоедова, полеглого від рук розлюченого натовпу перських фанатиків у 1829 p. у Тегерані —столиці Персії.

Розроблено штучне добування алмазів (1954 р., США) з графіту в умовах високих тисків і температур. Як правило, утворюються дрібні кристали. їх використовують для виготовлення різальних інструментів і як опору для підшипників та інших рухливих частин у точних вимірювальних інструментах. Нині виробляються й синтетичні алмази ювелірної якості. Промисловий синтез алмазів — велике досягнення науки і техніки.

Графіт (від грец. graphe — пишу) —кристалічна речовина, жирна на дотик, сірого або чорного кольору з металічним блиском. Структура графіту шарувата (мал. 11): атоми Карбону розміщені шарами, що складаються з шестичленних кілець. У межах одного шару кожний атом Карбону утворює три хімічні зв'язки з трьома сусідніми атомами. Усі атоми Карбону об'єднуються у макромолекули, які являють собою нескінченні шари із шестичленних кілець.

За рахунок четвертих електронів зовнішнього електронного шару кожного атома Карбону, що не беруть участі в утворенні хімічних зв'язків у площині, виникає загальна система хімічного зв'язку, делокалізованого у межах всієї макромолекули. Цим саме і визначається електрична провідність графіту, темно-сірий колір і металічний блиск.

Шари атомів Карбону об'єднуються у кристалічні ґратки за рахунок міжмолекулярних сил.

Всередині шару графіту зв'язки між атомами ковалентно-металічні, доволі міцні, а між шарами діють міжмолекулярні сили, доволі слабкі. Тому графіт легко розшаровується на лусочки. Це робить кристали графіту неміцними, а сам мінерал м'яким. Навіть під час слабкого тертя графіту по паперу на ньому залишається сірий слід. Графіт тугоплавкий (tпл. = 3800 °С), хімічно дуже стійкий. З нього виготовляють вогнетривкі тиглі, мастила, синтетичні алмази, електроди, обкладки для електролітичних ванн, труби теплообмінників (див. мал. 11). В ядерних реакторах графіт використовують як уповільнювач нейтронів. З графіту роблять грифелі для олівців.

У промисловості, крім природного, використовують штучний графіт. Його добувають з кращих сортів кам'яного вугілля (кокс, антрацит). Процес відбувається в електропечах за температури 2600—3000 °С і тиску 250 МПа без доступу повітря.

Карбін – речовина білого кольору, хімічно інертна, виявляє властивості напівпровідника. Характеризується ланцюговою будовою молекул, де атоми Карбону зв’язані між собою одинарними і потрійними зв’язками, що чергуються, або лише подвійними. Зустрічається в природі у вигляді мінералу чаоіту. Є добутий штучно.

За умови високих тисків (понад 60 ГПа) синтезовано дуже компактну модифікацію (густина на 15—20 % вища за густину алмазу) лонсдейліт, що виявляє металічну провідність. Лонсдейліт знайдено також у метеоритах.

Фулерени C і С70 — нова молекулярна форма існування Карбону в природі. Цс дрібнокристалічні речовини, молекули яких являють собою порожні сфери (наприклад, С60 за формою нагадує футбольний м'яч, а Су0—диньоподібний м'яч для регбі). їх поверхня утворена п'яти- і шестикутниками з атомів Карбону. Виявляють властивості напівпровідників.

Існують ще так звані вуглецеві матеріали (раніше називали «аморфний вуглець»). До них належать вугілля (кокс, деревне вугілля), технічний вуглець (сажа) та ін. Вони не є самостійними алотропними формами Карбону, як це раніше вважалось, бо мікрокристалічна структура їх така сама, як у графіту, але кристали розміщені безладно.

Сажу використовують як наповнювач для гуми і пластмас, пігмент для друкарської фарби, копіювального паперу, стрічки для друкарських машинок та ін.

Кокс використовують у металургії як паливо і відновник.

Застосування деревного вугілля ґрунтується на його здатності притягувати до своєї поверхні молекули речовин з навколишнього середовища (вбирання на поверхні). Таке явище називають адсорбцією. Зрозуміло, що чим більша поверхня, тим сильніша адсорбція. ІЦоб збільшити поверхню вугілля, його активують — обробляють перегрітою водяною парою для видалення з його пор сторонніх домішок і збільшення поруватості. Такс вугілля називають активованим.

Активоване вугілля чудовий адсорбент (вбирник). Саме тому його використовують у промисловості для очищення газів, вловлювання цінних органічних розчинників, виготовлення протигазів, у медицині — для очищення крові і вбирання шкідливих речовин із шлунково-кишкового тракту.

Силіцій як проста речовина має кристалічну будову, крихкий, темно-сірого кольору з металічним блиском. Як хімічний елемент силіцій на відміну від Карбону існує лише в одній формі, структура якої аналогічна структурі алмазу (див. мал. 10), оскільки графітоподібна форма дуже нестійка. Але, на відміну від алмазу, силіцій — напівпровідник.

Це пояснюється тим, що деякі ковалентні зв'язки між його атомами легко руйнуються, що зумовлює помітну рухливість електронів у кристалі.

Силіцій використовують в електроніці як напівпровідник, а також для виготовлення діодів, транзисторів, сонячних батарей, фотоприймачів, детекторів частинок у ядерній фізиці. В металургії силіцій використовують як відновник і для видалення кисню з розплавлених металів. Силіцій — компонент електротехнічних сталей, чавунів, бронзи, силумінів (сплавів з алюмінієм).

Силіцій — другий хімічний елемент після Оксигену за поширенням у природі, його масова частка в земній корі 26,6 %. Але у вільному стані він не зустрічається, тільки у вигляді сполук.

Найпоширенішою сполукою Силіцію є оксид силіцію(IV) Si0₂, або кремнезем. Це – мінерал кварц і багато його різновидів (пісок, гірський кришталь, кремінь, яшма, опал, агат, аметист та ін.). Силіцій у вигляді силікатів і алюмосилікатів входить до складу таких мінералів, як азбест, тальк, польовий шпат, каолін, нефелін, слюда тощо. Входить він і до складу рослинних (хвощі, бамбук та ін.) і тваринних організмів (кістяк, сполучна тканина).

Мал. 10. Кристалічні ґратки алмазу. Приклади застосування алмазу      Мал. 11. Кристалічні ґратки графіту. Приклади застосування                                                                                                                              графіту

Буринська H. М., Величко Л. П. Хімія, 10 кл.- с. 85-89 підручника (підручник використати з інтернету, вивести на екран інтерактивної дошки)

Пропоную розробку уроку хімії у 8 класі з використанням методики розвитку критичного мислення.

Тема. Узагальнення й систематизація знань з теми «Основні класи неорганічних речовин»

Цілі уроку: узагальнити, систематизувати й скоригувати знання учнів з теми «Основні класи неорганічних сполук»; з'ясувати рівень засвоєння знань, умінь і нави­чок про класи неорганічних сполук на прикладі окси­дів, основ, кислот і солей, їх фізичних і хімічних влас­тивостей, способи одержання, рівень розуміння основ­них понять, уміння використовувати їх на практиці.

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

Втупна частина або Виклик

I.         ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП УРОКУ

Вправа «Слова за хвилину»

Учням пропонується назвати якомога більше слів з поданої теми за одну хвилину

II.        МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. На початку уроку я хочу звер­нутися до народної мудрості. Хтось дуже давно сказав правильні слова: «Від настрою, з яким ти вступаєш у день, залежать твої успіхи, тому на­магайся кожного дня знайти його позитивний по­чаток». Цим позитивним початком стане сьогодні цей урок, на якому ви покажете, як багато знаєте й умієте. А для початку оберіть фанти, які несуть у собі частинку мудрості та позитивного настрою. 

(Діти витягають фанти зі скриньки.)

«Знаходьте час для веселощів. Це — музика душі».

«Знаходьте час для роздумів. Це — джерело сили».,

«Знаходьте час для навчання. Це — шлях до молодості душі».

«Знаходьте час для навчання. Це — шлях до зірок».

Перед початком нашої роботи пропоную вам заручитися   підтримкою   своїх   однокласників у навчальній діяльності. Для цього закінчіть речення одним словом: «Я бажаю тобі...» (Учні говорять одне одному свої побажання одним словом.)

III.    АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Девіз: «Пробудіть, зацікавте, схвилюйте, спро­вокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

Завдання 1

Активізація розумової діяльності учнів, ство­рення сприятливого мікроклімату для творчості.

«Спочатку було слово...»

Учитель. Зараз ви уважно прослухаєте казку й випишете всі хімічні речовини, які почуєте.

КАЗКА ПРО ДРУЖНУ СІМ'Ю

В одному великому будинку жили брат і се­стра. Брата звали хлороводень, а сестру — хлоридна кислота.

Хлороводень мав різкий характер: коли він потрапляв під дощ, то складалося враження, що він «димить» від люті. Хлоридна кислота — спо­кійнішої вдачі, але вона також дуже не любить дощової погоди. З'явилися вони на світ у хімічній лабораторії завдяки зустрічі простого спокійного хлопця — натрій хлориду й вельможної сульфат­ної кислоти.

Брат і сестра заснували фірму «Дивовижна хімія». Працювали дружно. Хлоридна кислота одержувала солі, працювала в галузі медицини й харчової промисловості. Вона мала дуже багато друзів: цинк, купрум(ІІ) оксид, алюміній гідро­ксид, аргентум нітрат, амоніак, які сподівалися на прихильність із її боку й хотіли б із нею одру­житися, але вона не знала, кому ж надати пере­вагу, бо вони всі досить важливі для неї.

У фірмі працювали досвідчені й відповідальні працівники, які сприяли її процвітанню.

Натрій хлорид — відповідав за виготовлення приправ до їжі, за сировину для одержання на­трій гідроксиду, соди й допомагав консервувати харчові продукти.

Калій хлорид — керував цехом, що виготов­ляв калійні добрива.

Цинк хлорид — просочував деревину, щоби запобігти її руйнуванню.

Барій хлорид — досить суворий інженер. Його цех відповідав за виготовлення отруйних речовин, які застосовують для боротьби зі шкідника­ми сільського господарства (буряковим довгоно­сиком, лучним метеликом).

Кальцій хлорид — керував цехом медицини.

Аргентум хлорид — був начальником цеху проявлення фотографії.

Меркурій(П) хлорид — протравлював насіння, дублив шкіру.

Хлоридна кислота — акціонер фірми «Анато­мія людини», входить до складу шлункового соку людей і тварин. Вона необхідна для процесу трав­лення. У медицині кислоту вживають хворі, які мають знижену кислотність шлункового соку.

Брат і сестра стали досить популярними в хі­мії, біології, медицині.

їхні батьки можуть пишатися ними, а друзі залишилися друзями.

Ну, а тепер прокласифікуйте ці речовини.

Оксиди — Н₂0, СuО.

Кислоти — НС1, Н ₂ S0 ₄.

Основи — А1(0Н)₃, NаОН.

Солі — NаСІ, NaHCO ₃, КС1, ZnС1₂, АgNO₃, ВаС1₂, СаС1₂, АgС1, НgС1₂,

 Na ₂CO ₃.

С1₂, Zn, NH₃ — не належать до жодного кла­су, бо це газоподібні речовини й метал.

Основна частина або Осмислення

IV. УСВІДОМЛЕННЯ ЗМІСТУ

Завдання 2

Формування уважності та спостережливості учнів, уміння логічно мислити на основі операцій аналізу й синтезу.

«Поле чудес»

З'єднайте стрілочками з центральною речови­ною тільки ті речовини, що можуть із нею взаємо­діяти. Запишіть рівняння хімічних реакцій.

Завдання З

Формування уяви й образного мислення з ло­гічних операцій аналізу й синтезу.

«Помилкові деталі»

Вам запропоновано рівняння реакцій, у яких допущено помилки. їх необхідно ліквідувати.

СаО+НС1→СаС1 + НО

НС1 + АgNO→АgСІ + НNО

Zn + СuSО→ZnS0+Сu

NaО + НСІ→NаСІ + НО

Мg+НС1→МgС1 + Н↑

Завдання 4

«Знаємо — хочемо дізнатися»

Виконайте задачі:

·        Під час взаємодії натрію з водою отримали 0,56 л (н. у.) водню. Яка маса натрію прореа­гувала?

·        Визначте об'єм водню (н. у.), який виділить­ся під час взаємодії 1,2 г магнію з хлоридною кислотою.

Підсумок уроку або Рефлексія

V. РЕФЛЕКСІЯ

Завдання 5. Асоціативний кущ

Складання схеми

Учням ставлять запитання (слід заохочувати учнів адресувати запитання іншим) і паралельно складають на дошці схему з відповідей.

·    Найменша частинка хімічного елемента. (Атом)

·    Найменша частинка речовини, що зберігає властивості речовини. (Молекула)

·    Що зберігає свої індивідуальні властивості й агрегатний стан? (Речовина)

·    На які групи поділяють речовини? (Прості й складні)

·    Що таке проста речовина? (Складається з од­ного хімічного елемента)

·    Що таке складна речовина? (Складається з двох і більше хімічних елементів)

·    Як поділяються прості речовини? (Метали й неметали)

·    На які класи поділяють складні речовини? (Оксиди, кислоти, основи, солі)

·    Що таке оксид? (Складна речовина, яка скла­дається з двох хімічних елементів, один із яких обов'язково Оксиген.)

·    Як поділяють оксиди? (Основні, кислотні, ам­фотерні)

·    Що таке кислота?

·    Як класифікують кислоти за числом атомів Гідрогену?

·    Як класифікують кислоти за наявністю атомів Оксигену?

·    Що таке основи?

·    Як поділяють основи?

·    Що таке сіль?

·    Як поділяють солі?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти казки, загадки, оповідання з теми «Класи неорганічної хімії».

Якщо залишається час, то можна опрацювати усно таблицю «Морський бій».

Дайте назви відповідним речовинам.

	1	2	3	4	5	6
АА	NаОН	К2С03	FеS04	H2 SO4	Са(N03)2	Nа2 S04
ББ	NaNO3	СаО	К2 SiO3	А1203	СаС03	KOH
ВВ	А1С13	СаВr2	р2    P 2 O3	Fе(N03)з	СаS	HN03
ГГ	КС1	К2 S03	НВr	Nа2 S	P 2 O 5	АgN03
Д	Н3Р04	HCI	А1(NO3)3	Н2 SiO3	FеО	H2 SO3

VII. КАЛЕЙДОСКОП ДУМОК

•    Треба вчити не думок, а думати. (І. Кант)

•    Найбільша у світі розкіш — це людське спіл­кування. (Антуан де Сент-Екзюпері)

•    Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших. (В. О. Сухомлинський)

•    Треба прагнути, щоби кожна дитина пройшла школу дитячого мислення. (В. О. Сухомлин­ський)

•    Поганий учитель пропонує істину, добрий учитель навчає її знаходити. (А. Дістервег)

•    Я не можу навчити всіх усього, але я можу вплинути на мислення моїх учнів. (Сократ)

•    Коли вчителі перестануть учити, учні, нарешті, зможуть учитися. (Франсуа де Ларошфуко)

•    Учитель, котрий намагається викладати без того, щоби викликати бажання вчитися, кує холодне залізо, (Г. Манн)

•    Легше вирішує й засуджує той,хто менше замислюється.(Д.Бруно)

•    Хай ті, хто знає розповість тим, які не знають.

•    Немає в світі пагорба, якого наполегливість врешті-решт не досягне. (Ч.Діккенс)

•    Все приходить вчасно, якщо люди уміють чекати (Ф.Рабле)

•    Веди себя так, как будто ты уже счастлив и ты действительно станешь счастливее (Карнеги)

•    Віддай людині крихту себе, за це душа наповнюється світлом (Л.Костенко)

Приклади методів та завдань, які допомагають розвивати критичне мислення на уроках хімії

Обов'язковим елементом уроку є (девіз), що має зв'язок із темою уроку й розминкою. Про­поную учням обговорити девіз уроку, що спо­нукає їх до викладу власних думок за темою

Приклади епіграфів уроку

1.«Кисень — проста речовина, навколо якої обертається Земля(Я. Берцеліус)

2.«Людина не може обійтися без металів... Якби не було металів, люди вели би злиденне існу­вання серед диких звірів». (Г. Агрікола)

3.«Знання лише тоді стають переконаннями, якщо їх досягнуто зусиллями думки».

4.«Навчаємося не заради школи, а задля жит­тя». (Сенека)

5.Усе пізнається у порівнянні. Від аналізу — до структури, а від неї — до властивостей і засто­сування.

6.Будь-яке явище має свою причину.

7.Щоби пізнати, слід навчитися спостерігати.

8.Будь-які перетворення речовин у навколиш­ньому світі можна описати певними хімічни­ми рівняннями.

9.   Розвиток відбувається шляхом стрибкоподіб­ного переходу кількісних змін у якісні, від нижчого до вищого, від простого до складного.

10. «Він — один із найбільш поширених елемен­тів на Землі, раніше його називали "каменем з неба", без нього жодна людина не змогла б іс­нувати, бо він є основою її головної тканини, крім цього, він міститься у найсмачнішому продукті для дитини...»

11.«Просто знати — це не все. Знання потрібно використовувати». (Й. Ґете)

12.«Можна сказати, що призначення людини по­лягає в тому, щоби нищити свій рід, поперед­ньо зробивши земну кулю не придатною для життя». (Жан Батист Ламарк).

13.«Здоров'я — це не все, та навіть усе — це є ні­чого, коли немає здоров'я...» (А. Шопенгауер)

14.«Головний секрет життя ось який: одна люди­на — нуль, разом тільки — люди». (Д. І. Мен­делєєв)

15.«Жити щасливо й жити в злагоді з приро­дою — одне й те саме».(Сенека)

16.Я – Карбон, я – вуглець,

               Я – вугілля, олівець.

               Маю ще один талант:

               Я блищу, бо діамант

17.«Хімії в жодному разі навчити неможливо, не бачачи самої практики й не беручись за хіміч­ні операції». (М. В. Ломоносов)

18.«Немає нездійсненних реакцій. Якщо реакція не відбувається, Значить ще не знайдено відповідного каталізатора». (М. Д. Зелінський)

Метод «Снігова куля»

(«Два — чотири — всі разом»)

Використовую цей метод тоді, коли необхід­но, щоб учні обговорили якесь питання спершу в парах, а потім у квартетах, пізніше всім класом. Переваги методу в тому, що він навчає вести пе­реговори й робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Учні виконують завдання за схемою «Два — чотири — всі разом» під час вивчення теми «Окис­но-відновні реакції».

1.      Індивідуальне завдання — визначити ступені окиснення атомів у сполуках (1-2 хв).

Р₂0₅,  N₂0, NH₃, КСLO₃,

Nа₂Сг₂0₇,  КМn0₄, Са₃(Р0₄)₂

2.Перевірка в парі виконання завдання 1.

3.Робота в парі — скласти формули сполук за відомими ступенями окиснення (2-3 хв).

+1 -2     -3 +1     +1 -2      +3 -2      +2 -2     +1 +4 -2     +1 +6 -2

 NаО,       РН,        НS,       АI0,       СuО,        НСО,          НS0

Твір-П'ятихвилинка - це неформальний твір (можна писати, не переймаючись стилістикою), мета якого полягає в тому, щоби зібрати та сис­тематизувати думки учнів. Головне — писати не зупиняючись. Практикую написання творів на такі теми: «Якби не було хімії», «Хімічні елементи в організмі людини», «Кисень — життє­дайна речовина», «Оксиди навколо нас», «Ода воді», «Фотосинтез – забезпечення життя», «Природа – наш дім»

Під час вивчення теми «Генетичний зв'язок між класами неорганічних речовин» для підбиття підсумків використовую інтерактивну техноло­гію колективно-групового навчання «Мікрофон»: «Світ має складну будову. У природі безліч ре­човин із різноманітними властивостями, які по-різному реагують між собою. Що є основою цього різноманіття? Висловте свою думку».

Метод «Якщо... то...»

Мета: формування вміння правильно будувати речення за вказаним принципом. (Учні працюють індивідуально.)

Крок 1. Пояснення вчителем правил побудови речень за вказаним принципом.

Крок 2. Робота учнів ланцюжковим способом. Кожний учень повинен сформулювати речення за зразком.

Крок 3. Обговорення: Чи все вдалося під час ви­конання вправи й чому?

Як це відбувається на практиці

Після практичної роботи на тему «Правила техніки безпеки в кабінеті хімії. Ознайомлення з будовою лабораторного штатива. Будова полум’я» учитель з допомо­гою цього методу може провести вікторину між учнями. Наприклад, він говорить: «Якщо треба працювати з кислотами, то...» Речення повинні продовжити учні, наприклад: «Якщо  тре­ба працювати з кислотами, то слід бути дуже обережним, бо кислоти їдкі речовини».

Роботу можна організувати у два способи. У першому випадку сам учитель починає речення, а учні повинні його продовжити. У другому випад­ку все роблять самі діти. При цьому один учень може формулювати все речення або тільки його початок (тоді речення продовжує інший учень).

Метод «Це... тому що...»

Мета: формування вміння правильно будувати речення за вказаним принципом. (Учні працюють індивідуально.)

Крок 1. Пояснення вчителем правил побудови речень за вказаним принципом.

Крок 2. Робота учнів ланцюжковим способом. Кожний учень повинен сформулювати речення за зразком.

Крок 3. Обговорення: Чи все вдалося під час ви­конання вправи й чому?

Як це відбувається на практиці

Організація роботи подібна до попереднього методу.

Описані методи використовують і під час актуалізації знань.  Важливим моментом у їх використанні є те, що учні працюють індивідуаль­но, і це змушує їхній мозок продуктивно міркувати.

Метод «Цікаві квадрати».

Мета: формування уважності та спостережли­вості учнів, уміння логічно мислити на основі опе­рацій аналізу й синтезу.

Крок 1. Пояснення вчителем прийомів роботи з «цікавими квадратами».

Крок 2. Робота учнів у парі або групі за завдан­нями вчителя.

Роботу з «Цікавими квадратами» можна ор­ганізувати на різних етапах уроку залежно від того, що прагне робити вчитель: вивчення нового матеріалу, закріплення знань, перевірка знань, мотивація навчальної діяльності школярів. Робо­ту учнів можна оцінювати. Складання подібних квадратів і завдань до них можна використати як домашнє завдання учнів.

Як це відбувається на практиці

Варіант І. З'єднайте стрілочками елементи за порядком починаючи з Гідрогену. Початковим хіміч­ним елементом можна обрати будь-який. Головне завдання учнів — правильно з'єднати між собою хімічні елементи відповідно до порядкового номе­ра. Завдання стає цікавішим, якщо його викону­вати ззаду наперед.

Варіант II. Знайдіть і випишіть за порядком усі хімічні елементи метали (неметали), запишіть їхні назви. Або, як у першому завданні, з'єднайте стрілочками між собою елементи-метали й елементи-неметали. При цьому можна використати кольорові олівці.

Варіант III. Вчитель зачитує латинську назву хі­мічного елемента, а учні повинні знайти його знак у таблиці. Вчитель називає й такі хімічні елемен­ти, які у квадраті відсутні. У такий спосіб переві­ряють спостережливість і знання знаків хімічних елементів.

Варіант IV. Розташуйте знаки хімічних елемен­тів у алфавітному порядку за їхніми назвами.

Варіант V. Випишіть за порядковими номерами хімічні елементи таким чином, як вони розташова­ні в таблиці Д. І. Менделєєва. Хто зайвий? Чому?

Варіант VІ. Учням пропонують розглянути ква­драт протягом трьох хвилин, потім його закрива­ють, а учні повинні відтворити його по пам'яті.

Варіант VIІ. Знайдіть трійки хімічних еле­ментів, сума порядкових номерів яких до­рівнює 24 (О, N. Г), 36 (Na, Мa, А1) і т. д. Як варіант завдання, трійки можна замалюва­ти в різні кольори, припустившись при цьо­му помилки. Учні повинні цю помилку знайти. Завдання можна ускладнити: з'єднайте між собою два елементи, у яких сума порядкових номерів до­рівнює 20, а різниця дорівнює 8 (С, Si); або з'єднайте між собою три елементи, у яких сума порядкових но­мерів дорівнює 36, а різниця — 4 (Ве, Мg, Са) і т. д.

Метод «Загублені деталі»

Мета: формування уяви й образного мислення із застосуванням логічних операцій аналізу й син­тезу.

Крок 1. Пояснення вчителя про прийоми робо­ти з карткою «Загублені деталі».

Крок 2. Індивідуальна робота учнів за завдан­нями вчителя.

Роботу із «загубленими деталями» доцільно організувати на етапі закріплення знань.

Як це відбувається на практиці

Учням дано завдання з недописаними симво­лами хімічних елементів. За визначений учите­лем час учні повинні дописати символи хімічних елементів та їхню латинську назву.

На уроках біології в10 класі цей метод можна запропонувати при вивченні будови клітини або окремих органоїдів клітини, процесів поділу клітини.

Метод «Складання тексту на основі запропонованих слів»

Мета: формування вміння працювати зі слова­ми й науковими термінами, під час читання тек­стів звертати увагу на важливі слова. (Учні пра­цюють у парі.)

Крок 1. Ознайомити учнів із принципом робо­ти. Для цього спочатку записати на дошці п'ять-шість ключових слів, а потім скласти на їхній основі текст.

Крок 2. Запропонувати учням п'ять-шість слів (термінів), записавши їх на дошці, і попросити за визначений час (5 хвилин) скласти текст. Підруч­ники відкривати категорично заборонено.

Крок 3. За бажанням чотири-п'ять пар пред­ставляють результати своєї роботи.

Крок 4. Обговорення результатів роботи: Чи правильно виконано завдання? Чи все вдалося? Якщо щось не вдалося, то чому?

Під час роботи з термінами та словами учням надають можливість змінювати їх рід і відмінок. Роботу можна проводити під час закріплення ви­вченого на уроці матеріалу, повторення знань, їх актуалізація (реалізація очікуваних результатів) тощо.

Як це відбувається на практиці

Учитель на дошці записує слова: кисень, ди­хання, окиснення, енергія, температура. Після цього формулює речення: «Кисень відіграє важ­ливу роль у диханні рослин і тварин. Під час окиснення речовин у тілі організмів виділяється енергія, яка потрібна для підтримання температу­ри тіла в теплокровних тварин».

Варіанти методики

1.Спочатку учні працюють у парах, потім обмі­нюються текстами. Прочитавши текст, вони повинні зробити позначку, чи зрозумілий він їм. Після виконаної роботи учні обговорюють результати.

2.Після того як учні створили текст, учитель відкриває текст підручника і просить школя­рів порівняти зі своїм варіантом. Учні обго­ворюють результати: Чи все вдалося зробити? Чому не все вдалося зробити? Наскільки ство­рений текст наближений до наукового?

3. Учням самим пропонують назвати п'ять-шість слів для складання тексту з визначеної теми. Запропоновані слова передають наступній парі для роботи. Після того як роботу виконано, текст повертається до пари, яка запропонува­ла слова. Пара погоджується чи не погоджу­ється з написаним текстом.

Учням самим пропонують назвати п'ять-шість слів для складання тексту із самостійно визна­ченої теми. Запропоновані слова передають на­ступній парі для роботи. Після того як роботу виконано, текст повертається до пари, яка за­пропонувала слова. Пара погоджується чи не погоджується з написаним текстом.

Можна запропонувати учням творче завдання: на основі набору слів скласти текст. Наприклад: серце, рух,артерії, вени,система,орган,кровообіг, мале,два, коло.

Метод «Перефразування»

Мета: формування вміння працювати з речен­нями, змінюючи в них порядок слів. (Учні працю­ють у парі.)

Крок 1. Учитель просить учнів сконцентрува­тись і пояснює принцип виконання завдання.

Крок 2. Учням пропонують речення (текст), які вони повинні за визначений час (10 хв) перероби­ти — перефразувати.

Крок 3. Потім учні аналізують виконану робо­ту, порівнюючи праву й ліву колонки.

Крок 4. Обговорення результатів роботи: Що було найважче зробити й чому?

Метод використовують під час вивчення ново­го матеріалу.

Як це відбувається на практиці

Учитель пропонує учням записати речення: «Металеві вироби з часом темнішають, оскільки більшість металів повільно окиснюється на пові­трі навіть за стандартної температури». Потім про­сить переставити в ньому слова таким чином, щоби зміст речення не було втрачено. Речення набуває такого вигляду: «Більшість металів на повітрі на­віть за стандартної температури повільно окиснюються, тому металеві вироби з часом темнішають».

Потім учням роздають текст. Читаючи текст у лівій колонці, учні в правій записують перефразо­вані речення. Після виконання роботи їм пропону­ють спочатку прочитати текст у лівій колонці, а по­тім — у правій, а також з'ясувати, що змінилось у власному сприйнятті, розумінні й відчутті тексту.

Ліва колонка	Права колонка
У разі повільного окиснення речовин і матеріалів на виробництві, якщо теплота не відводиться, температура підвищується так, що може трапитися самозаймання — повільне окиснення переходить у горіння. Тому на заводах, автобазах забороняють збирати в купу промаслене ганчір'я після витирання машин, щоби не виникла пожежа

Метод «Складання сенканів» («п'ятирядок»)

Сенкан — прийом для стислого узагальнення знань учнів із чіткою структурою — дуже часто використовую на уроках. Це одна з ефективних і цікавих методик. Здатність підсумувати інфор­мацію, схоплювати складні ідеї, відчуття й уяв­лення та формулювати їх декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельно­го обмірковування па основі глибокого розуміння речей.

Сенкан — це вірш, який синтезує інформацію й факти у стисле висловлювання, що описує чи відбиває тему. На перших етапах потрібно запро­понувати декілька зразків і пояснити учням пра­вила складання сенканів. Найкраще учні опано­вують цю методику в парах.

Мета: формування аналітико-синтетичного й асоціативного мислення, творчої уяви учнів. (Учні працюють у парах або індивідуально.)

Крок 1. Пояснення вчителем алгоритму скла­дання сенканів.

Крок 2. Робота учнів над сенканами. Час на ви­конання — до 15 хвилин.

Крок 3. Пари обмінюються сенканами й переві­ряють, чи враховано принципи їх побудови.

Крок 4. За бажанням учнів сенкани зачитують.

Кисень.

Газоподібний, безбарвний.

Окиснює, реагує, руйнує.

Сильний окисник різних сполук.

Газ

Натрій                                                            Речовини

Лужний, активний                                        Розчинні, нерозчинні

Окиснюється, плавиться, реагує                 Сполучаються, розкладаються, горять

Необхідний в організмі людини                 Поширені у природі

Метал                                                             Солі

Корінь                                                           Пагін

Головний, бічний                                         Трав’янистий, дерев’янистий

Утримує,вбирає,постачає                           Дихає, переносить,росте

Необхідна підземна частина                      Постачає речовини

Трудівник                                                     Орган